Ти мене полюбив вічною любов’ю,
Ти мене наділив піснею новою,
І вона лунає в мені,
Розганяє хмари сумні.
Ти мене оточив милістю своєю,
Зодягнув у красу, як в саду лілею.
Я для тебе цінністю є,
Ти пильнуєш благо моє.
Христе, Христе – друже святий,
Христе, Христе, я голос Твій
Чую, чую в серці своїм,
Чую, чую, тішуся ним.
Христе, Христе – втіхо моя,
Христе, Христе, кожна душа
Жде Тебе, жде Тебе – прийди,
Зіркою ясною зійди
назавжди.
Ти мене полюбив вічною любов’ю.
Ти мене захистив від біди собою.
Я радію завжди Тобі,
Як своїй щасливій судьбі.
Ти мене оточив благами Своїми.
Ти мене посадив разом зі святими.
І мої найкращі думки
Все круг Тебе, наче зірки.
Христе, Христе – друже святий,
Христе, Христе, я голос Твій
Чую, чую в серці своїм,
Чую, чую, тішуся ним.
Христе, Христе – втіхо моя,
Христе, Христе, кожна душа
Жде Тебе, жде Тебе – прийди,
Зіркою ясною зійди
назавжди.
Комментарий автора: Цей вірш входить у цикл "Пісні серця", який Ви можете прочитати на цьому сайті.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Собачья жизнь - Александр Петропавловский У некоторых к собакам очень отрицательное отношение. А я их люблю. Меня кусали собаки довольно сильно. Но от этого мое отношение к ним не изменилось. Собственная собака, бессознательно, откусила мне фалангу пальца, когда она случайно отравилась и я ей открывал пасть, чтобы влить молоко. Я остался без фаланги, но собаку спас. И был очень рад, что она осталась жива.
