Скрізь хмари сонечко всміхнеться
І зразу ж спів веселий ллється;
Теплом проміння ніжить тіло,
Життя в пелюстках затремтіло;
Весь рід тварин,рослин і птиці,
І людии в будь-якому віці,
З любов'ю сонечко стрічають,
Ціну тепла і світла знають.
Аж страшно в думці уявити,
Як світ без сонця мігби жити?!
Бо без небесного тепла
Ніяка квітка б не цвіла,
Рости не зможуть і рослини;
Перевелись би всі тварини;
У небі птахи не літали,
Та люди сонця не стрічали.
Далека Північ своїм краєм
Нам ту картину розкриває,
Пів року сонце там не сходить;
Рослинність вся в теплицях родить,
Природний розквіт самоцвіття
Їм замінило кедрів віття,
Там рідкий птах та звір,тварина;
Як в парнику живе людина.
Про сонце мріють та співають,
Його як Бога зустрічають.
* * * *
Христос є світло,Сонце Правди,
Дорога в вічне майбуття!
Якщо Його ще не пізнав ти,-
Провадиш в темряві життя.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 11261 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 4,83
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Приємно здивована - ви чомусь небагато пишете по-українськи. А у Вас це гарно виходить. Ніжний, світлий вірш. Дякую. Комментарий автора: Світлана,щиросердечно вдячний Вам за ласкаву оцінку моєї праці і Вашу підтримку та побажання.Основну частину свого життя я провів на Східній Україні,де навчання і спілкування між людьми було на російській мові,тому й пишу як простіше,під час роботи,маючи під руками ручку і папір.
В мої 56 років, я ще працюю зварювальником в одній із місцевих компаній.Люблю свою рідну українську мову і
Є надія вся на Бога,
Що прийде з неба ще підмога;
Підуть вірші на рідній мові
Для слави Господа в основі.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
